“Чи не знаєте ви, що ви — Божий храм, і Дух Божий у вас пробува́є?” (біблія, 1кор.3:16)
Потаємна кімната — комора чи льох.
Рідко гості є там, але бачить все Бог.
Господині дбайливі й там лад тримають,
А як чесно — непотріб часом складають.
У кладовці зустрінеш відро зі сміттям,
Що ще вчора потрібно було знищить нам.
Місце те найпізніше ми прибираєм.
Ніхто ж не зайде, — так собі розважаєм.
Друзі вже на порозі, щось не встигаєш,
За хвилинку туди зайве повідправляєш.
І надія жевріє, що бажаний гість,
Не проявить, проникнуть туди, вміння й хист.
Якщо поспіх буває і безлад на мить,
То рука працьовита прибрати спішить.
Й знову чисто, приємно — радіє душа,
І проходить світліше щоденне життя!
Щось подібне й з душею, якщо у ній хлам.
Бог говорить: не знаєш, що тіло мій храм?
Та біда уся в тому, коли ми гріхи
Культивуєм в собі і несем крізь роки.
Тоді ми храм не Божий, якщо вчинки злі.
А коли не Христа, тоді від сатани.
Зрозуміймо: зустрінем погибель свою,
Якщо так і залишимось в власнім гріху...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Всем, кто несет Еваегелие миру, посвящается. - Анатолий Бляшук
Это стихотворение посвящается всем, кто несет свет Евангелия Иисуса Христа миру, но особенно моему духовному наставнику Петровой Ирине.
Этот человек прошел со мной не легкий путь. Ее молитвы всегда были рядом в самое нужное время. Ее терпение и любовь сделали чудо, а ее вера помогла мне поверить в себя, и смело идти дорогой веры.
Спасибо, моя дорогая, и горячо любимая тетя Ира.
